90% забудовників відсіяли від участі в програмі “єОселя”, - комерційний директор “Інтергал-Буд” Лаєвська
Будівельний ринок міг би стати потужним драйвером для відновлення економіки Києва та всієї країни. Одним зі стимулів будівельного буму обіцяла стати державна іпотечна програма “єОселя”, яка з 1 серпня є доступною для всіх українців, що мають потребу у покращенні житлових умов. Однак вже сьогодні будівельники наголошують на низці недоліків програми, що можуть суттєво зменшити її вплив та масштаб. Напередодні 20-ти ліття будівельної компанії “Інтергал-Буд”, системного і потужного гравця на ринку нерухомості України, про підводні камені “єОселі”, стан і перспективи ринку первинного житла КВ розповіла комерційний директор компанії Анна Лаєвська.
KВ: Кабмін розширив програму "єОселя" з 1 серпня. Хто і як тепер може взяти пільгову іпотеку?
Анна Лаєвська: Раніше, до 1 серпня, програма “єОселя” була доступною лише для чотирьох пільгових категорій. Це були медики, військові, вчителі та науковці. Тобто, скористатися програмою можна було, якщо людина належала до однієї з таких категорій співробітників і працювала саме в державному секторі.
З 1 серпня програма доступна для всіх громадян України, у яких немає власного житла або є, але площа менше, ніж 52,5 метри на одну особу. Якщо це, наприклад, родина з двох осіб, то вже можна розраховувати на 72 кв.м і по аналогії вже з більшою кількістю членів родини або дітей. Відповідно, зараз кількість запитів збільшується в рази, як і кількість відвідувань відділів продажів забудовників. Це саме ті люди, які сподіваються придбати житло по пільговій іпотечній програмі “єОселя” під 7% кредиту.
KВ: Якщо програма тепер більш доступна і лояльна, наскільки може збільшитись попит на таке житло?
Анна Лаєвська: За програмою строк виплат триває 20 років у гривні без жодних курсових індексацій з невеликим щомісячним платежем. Програма є дуже доступною та посильною для мільйонів наших громадян. Якщо говорити про статистику, то за програмою було профінансовано видачу кредитів майже на 3 млрд гривень. До прикладу, наша компанія продала вже понад 80 квартир за “єОселею” – це приблизно 20-25% в загальній структурі продажів. Та, якщо говорити про масштаби продажів на ринку нерухомості в цілому, то кількість виданих кредитів невелика. На первинному ринку було видано всього лише близько 300 кредитів за весь період дії програми.
KВ: А з чим пов'язана така незначна кількість продажів кредитів саме на первинному ринку?
Анна Лаєвська: Тут можна виділити декілька проблем. По-перше, раніше участь у програмі могли брати тільки готові об'єкти, багатоквартирні будинки. В таких об’єктах непроданих квартир вкрай мало. Питання навіть не в тому, що ці об'єкти дорожчі. Квартир дійсно дуже мала кількість. До війни забудовники до моменту введення об’єкту в експлуатацію продавали 90-95% квартир. У нас, наприклад, залишилася певна кількість будинків, які ми планували виставляти на продаж вже саме на високій стадії готовності об'єкта. Та по ринку загалом було вкрай мало таких пропозицій.
По-друге, були перебої з фінансуванням програми зі сторони “Укрфінжитло”. А в нас вже було більше 10 тис. заявок. Просто раптово чотири місяці поспіль не видавалися кредити. Ми спостерігали помітний негатив від покупців, які не розуміли, чому, маючи позитивне рішення банку, кредитного комітету, вони не можуть підписати документи на одержання квартири та забрати ключі. Цей момент вирішився й фінансування відновили. І наразі темпи нарощуються щомісяця.
KВ: У цьому сегменті житла держава теж анонсувала певні зміни, в чому вони полягають?
Анна Лаєвська: Так, наразі уряд розставив основні акценти, що у фокусі програми має бути саме первинний сектор. Крім того, тепер дозволяється акредитувати і продавати квартиру за цією програмою в будинках, які перебувають на етапі будівництва. Тобто, є можливості значно розширити базу пропозицій, щоб програма запрацювала.
Є і “але”. Це – три досить важливих і ключових чинники, які вже 90% забудовників відсіяли від участі в цій програмі. Перший чинник – це обмеження переліку дозволених схем фінансування. Поки що маємо постанову, що це будуть тільки Фонди фінансування будівництва (ФФБ) або ж продаж майнових прав. Проте великі забудовники наразі не працюють за ФФБ. Раніше це були “Аркада” та “Укрбуд”, і ми знаємо результат їхньої роботи. Це – не гарантія, в жодному випадку. Другий чинник – майнові права. Але майнові права – це одразу плюс необґрунтований ПДВ до вартості квартир, який вже закладено у вартість матеріалів та послуг. Ми розуміємо, що додаткова оплата перекладається на кінцевого споживача – на позичальника. На тих людей, які мають купувати житло за пільговими умовами.
Тож довгий час наша компанія вела розмови з урядовцями щодо цього, ми наводили аргументи. Під час прийняття закону №2518 щодо майбутніх об'єктів нерухомості навіть урядовці все ж дослухалися до аргументів щодо ПДВ саме на первинному ринку. Зрештою, погодили редакцію, яку пропонувала будівельна спільнота. Тобто таку, яка враховує й інтереси держави, й інтереси будівельного сектору.
Третій нюанс стосується того, що ми не можемо працювати відповідно до закону №2518 за поточними об'єктами. Тому наразі дуже сподіваємося, що буде прийнято поправки до відповідної постанови Кабінету міністрів, які дозволять вносити до реєстру спеціальних майнових прав та продавати за новою схемою фінансування об’єкти, дозволи на будівництво яких отримані до приняття 2518.
Наразі ж запропоновані до участі в єОселя механізми фінансування можуть призвести до абсолютно несправедливого здорожчання квартир та нарахування ПДВ для кінцевих споживачів.
Коли я спілкувалися з робочою групою, то пояснювала так: якщо у відділ продажу прийде людина з останніми коштами, але своїми, для неї вартість квартири буде одна, без ПДВ. І це – правильно. А для людини, яка прийде за програмою “єОселя”, вартість буде збільшена на 15 чи 20%. Це — ненормальна ситуація.
Читайте: В “Інтергал-Буд” розповіли про нові акційні умови розтермінування до 5%
KВ: А яка ситуація із виділенням коштів на програму?
Анна Лаєвська: Можливості фінансування державою програми – ще одне питання, яке також турбує і забудовників. Ми розуміємо, що буде шалений попит. До нас вже надходить дуже багато дзвінків і ми проводимо багато консультацій щодо купівлі житла саме під 7%. Адже будь-яка людина, яка не могла собі дозволити житло, тепер може придбати квартиру з платежем в 10-15 тис. гривень на місяць.
Це матиме позитивні наслідки, в умовах війни стимулюватиме будівництво, а будівельна галузь є найбільшим драйвером економіки, що підсилює ВВП, наповнює державні та місцеві бюджети. Іншого такого потужного стимулу, як кредитна програма, для будівельного ринку, напевно, немає наразі. Та питання в тому, наскільки вистачить грошей, ресурсу в “Укрфінжитла” і фондах, які фінансують цю програму? І чи не вийде, що зараз дуже масштабно стартували, а потім отримали негатив, оскільки за перші пару місяців надійде 100 тис. заявок і держава неспроможна буде їх обробити?
Тож, так, є певні побоювання стосовно цього моменту, що фінансування вистачить не на весь об'єм потенційного попиту, і вже зараз треба максимально залучати і додаткові кошти.
Гравці будівельного ринку зі свого боку дуже сподіваються на цю програму. Наразі попит відновився у межах 20-30% довоєнного рівня. Це вже хороший результат, але тих, хто готовий за власний кошт сьогодні будувати житло, мало. Хоча за логікою, забудовники мають вже сьогодні починати будувати нові проєкти, щоби було що потім продавати.
У нас зруйновано 35 мільйонів кв.м. житлової нерухомості, – це все необхідно відновлювати, будувати нове житло, аби забезпечити й переселенців, й тих, хто постраждав внаслідок бойових дій.
“Інтергал-Буд” має 3644 квартири, які можна запропонувати до програми з доступною іпотекою. Це – більше ніж 256 тис. квадратних метрів житла. Але ми поки не можемо це зробити – забудовників зараз дуже сильно обмежили.
KВ: Чи є комунікація у Мецгера з будівельним ринком? Хтось радить їм?
Анна Лаєвська: Так. В цьому є декілька проблемних питань на порядку денному.
По-перше, уряд займає жорстку позицію щодо будівельного сектору, який ніби-то максимально намагається уникати оподаткувань. Ми мільйон разів наводили статистику, дані щодо того, скільки сплачується коштів, ПДВ, податків з фонду заробітних плат, скільки різних надходжень іншого характеру тощо.
Є й такий камінь спотикання, як первинка, що будується. Перші питання, які ставить уряд, це: “Який ризик недобуду?”, “Що робити з ним?”, “Ми державна програма, а ви – приватний бізнес. Ми не знаємо вашу внутрішню кухню” тощо.
Будівельників часто збирають разом і задають питання: “Розкажіть нам, як це працює?”. Ризик недобуду для них – це найбільш болюче питання, особливо після скандалів із “Аркадою” та “Укрбудом”.
Хоча ми роз’яснюємо, що назва в договорі нічого не гарантує. Чи там вказано ФФБ, чи майнові права. Чи там взагалі попередній договір, який, до речі, навіть банки знають, як перевірити, що у забудовника немає подвійних продажів. Бо є один особовий рахунок, закріплений за квартирою, і по рахунках видно, яка фізособа за неї сплачує.
Тож ми пропонуємо урядові оцінювати ризики компаній по-іншому. Наприклад, опиратися на репутаційно кваліфікаційні критерії до забудовників, що матимуть участь у програмі, як це робиться, до речі, у банківській сфері.
Якщо оцінювати мінімальний об'єм капіталу, обороти за рік, кількість персоналу, наявність матеріально-технічної бази, відсутність недобудов у портфелі, динаміку поточних будівництв, відсутність кримінальних справ за керівниками компанії, відсутність шахрайських дій тощо, дивитися на компанію з точки зору солідності і який вона має бекграунд, то це значно полегшить справи.
Ба більше, ми пропонували уряду узяти з тих гравців ринку, хто хоче брати участь у доступній іпотеці, гроші під банківську гарантію. Забудовник міг би покласти 15-20 млн гривень на банківський рахунок для гарантії. І багато хто пішов би на цей крок з системних гравців. Могли б закласти під іпотеку і якийсь готовий об'єкт нерухомості, і щоб банк був поручителем, а забудовник взяв участь у держпрограмі, акредитовуючи всю компанію, а не конкретний ЖК. От такий підхід був би оптимальним. Всім було б спокійно та комфортно працювати. Однак ми знову стикаємося з упередженим ставленням, що забудовники обдурять і не добудують, а і так вже тисячі вкладників збурені попередніми кейсами, як от “Укрбуд” та “Аркада”.
Наступне питання – ескроу-рахунки. Будівельникам закидають те, що держава не впевнена, що вони ті гроші використовують за цільовим призначенням, що правильно фінансують своє будівництво. На що ми відповідаємо, що якби ми працювали, як “Укрбуд” та “Аркада”, особливо під час війни, коли немає продажів, ми вже, напевно, всі нічого не будували б. Бо упродовж першого року року продажі були нульові. Але ми виконували свої зобов’язання і добудовували свої ЖК.
Однак наразі держава бачить вихід в ескроу-рахунках для “єОселі”. Аргументують, що так будуть впевнені, що кошти, які надійшли від позичальника, пішли відразу на будівництво, і забудовник не займається кросфінансуванням.
В ідеалі це мало б працювати за схемою: кошти виділив “Укрфінжитло”, банк прокредитував, і є сюрвейер, який перевіряє графіки будівництва, відсотки виконання, закупівлі забудовника, а потім через час випускає ці кошти на оплату роботи підрядників.
Однак тут ми маємо роз’яснити, що аби сьогодні на будмайданчику клали цеглу, за дев'ять місяців до того треба проавансувати підрядника, купити цю цеглу, привести та заскладувати. І так само з іншими матеріалами.
А акти на будівництві підписуються, подекуди, через декілька місяців після фактичного виконання робіт. Тож не можна платити за роботи по факту. Можна робити теоретично, якщо ми, наприклад, подали до банку, який контролює роботи, свій графік будівництва, фінансування, і показали, що нам потрібно наперед. Тому що ліфти ми авансуємо за рік, вікна та металоконструкціями – інколи за півтора року.
Ще один момент. Наприклад, сюрвейер три тижні щось перевіряв. А ліфти у нас були з Італії або Німеччини, а вікна - з Польщі. Хто буде відповідати за валютні фінансові ризики, якщо забудовник отримає підвищені ціни на товар, поки ці процеси триватимуть?
Читайте: “Інтергал-Буд” поновив будівництво ще 4 будинків в столиці
І наостанок. Чому це працює в Європі? Бо там дешеве кредитування. Під 8 чи 10%, залежно від країни. Є ескроу-рахунки, які контролюють банки та нотаріуси, на яких накопичуються кошти саме фізосіб. Але в будівельника є страхова компанія, яка дає гарантії і виплати разом з банком, який його прокредитував. Наприклад, в Німеччині чи Польщі ще простіший механізм. Банк повністю кредитує в національній валюті будівництво, кошти від фізосіб – на ескроу-рахунку і виділяються забудовнику по мірі зростання будівельних потужностей, закриваючи його кредит разом з відсотками. І вже десь під кінець будівництва він отримує свій прибуток.
В Україні будсегмент працює так, що будівельник не має компенсатора, кредитного плеча. Якби ми мали доступні кредити в гривні на будівництво для будівельників, то не заперечували б, щоб кошти фізосіб перебували у держави на рахунках.
Будівельний бізнес хоче мати можливість своїми грошима оперативно все фінансувати та максимально швидко добудовувати. Держава, надаючи кредит, хоче нас контролювати, хоче прозорості для фізосіб, гарантію того, що не обдурять і гроші не вкрадуть. Проте у відповідь вони не пропонують бізнесу реального працюючого механізму, який не доб’є будівельну галузь, а навпаки дасть можливості розвитку.
Тож виникає тоді питання, що таке “єОселя”? Це показова акція, бо грошей немає, і тому ми отримуємо такі умови та не отримуємо механізмів для впровадження її? Чи не хоче насправді влада, щоб програма не розкрутилася, бо боїться, що за місяць фінансування буде вичерпаним? Чи є розуміння, що наповненість фінансуванням наразі не така, щоб охопити реальні масштабу попиту?
Якби програма запрацювала на повну, ринок будівництва був би в рази більше, ніж до війни. До війни в нас цільова аудиторія була 5% населення, а з “єОселею” — це вже більше 50% населення, які можуть придбати собі квартиру. І це для економіки сьогодні вкрай важливо. Але ми бачимо лише активність окремих фігур щодо “єОселі”, але не бачимо справжньої організації та результату, це розчаровує як забудовників, так і людей взагалі. Бо якщо не вийде погодити роботу з майбутніми об'єктами нерухомості, то будемо змушені продавати майнові права з нашого фонду або перераховувати ціну, шукаючи компроміс. Ідея програми насправді дуже класна, але наразі її задумка – дати просте рішення вже сьогодні.
Ми подавали від забудовників бізнес-план щодо доступної іпотеки до Мінекономіки, Кабміну. В чому полягала пропозиція: не треба за програмою виділяти на 100% суми кредиту, виділяйте кошти тільки на компенсацію ставки комерційного чи державного банку. Вони ж займаються тим, що перерозподіляють бюджет. А цього робити не потрібно. Є у банка втрата відсотків – їх і компенсуйте. Так за 3 млрд гривень можна було оформити не 300 квартир, а куди більше.
Це логічно і з тої точки зору, що багато людей виїхало. Ще більше залишились без житла і є загроза, що і вони поїдуть в Європу і не повернуться. Виїхала найбільш трудова та активна частина населення з дітьми. Навіщо їм повертатися в Україну, якщо їм нема де жити? Єдине, чим зараз можна втримати людей тут – це дати їм квартиру з розтермінуванням на 20 років. Інакше матимемо через 10-20 років провал по народжуваності з переважаючим насленням пенсійного віку.
КВ: Наразі маємо проблему не лише з демографічною ситуацією, а й кризу з кадровим потенціалом. Багато хто з забудовників вже розглядає можливість після перемоги залучати працівників робітничих професій з Центральної Азії або Узбекистану. Як і чим ви тримаєте персонал?
Анна Лаєвська: Ми налаштовані, аби працевлаштовувати наших співвітчизників. Так, можливо, їх просто фізично не вистачатиме і буде кадровий дефіцит. Коли розпочалася повномасштабна війна, була досить невизначена ситуація. Багато людей робітничих спеціальностей виїхали з регіону чи за кордон. Наші генпідрядники говорили про втрату до 40% свого робітничого штату навесні-влітку минулого року. До того ж, в Міноборони вважають, що ми не є стратегічною галуззю і нам відмовили в наданні бронювання на наших будівельників.
Офісний персонал керівництво компанії підтримувало від початку вторгнення, сплачуючи мінімальні оклади. У травні 2022 року ми відновили будівництво і потім нарощували темпи. І за цей час повернули вже більше половини штату. Ми втратили буквально одиниці осіб з колективу офісного персоналу. Щодо будівництва, то відновили вже 80% особового складу за літо-осінь минулого року, запрошуючи на роботу і працівників із інших регіонів. Цього року на їхню кількість дуже вплинула мобілізація. Так, сьогодні є дефіцит, особливо з-поміж оздоблювальників, слюсарів, електриків та техпрацівників. Але поки вдається відшукати тих, кого можна залучити до будівництва. Можливість залучати робітників з інших країн ми не розглядали. Хоча нам пропонували і робітників з Турції тощо. Як варіант, краще розглянути облаштування спеціальних навчальних центрів для молоді. Адже сьогодні є брак дійсно кваліфікованих працівників.
KВ: Як змінюється собівартість будівництва під час війни? Чи треба диверсифікувати закупівлі матеріалів? Як це робиться і які були проблеми?
Анна Лаєвська: Вартість квадратного метру для населення зросла на 30-50%, залежно від стадії будівництва об’єкту через зростання ціни на будматеріали. За деякими позиціями (вікна, арматура, імпортні матеріали, оздоблювальні матеріали) вона збільшилась вдвічі, а то і втричі. Адже змінилася і логістика і все це надходить в обмеженій кількості. Дуже багато позицій надходило з білорусії, Польщі, багато відмов через війну, або зростали розцінки на матеріали. Це – ліфти, матеріали для фасадів. Плюс виросли в ціні і багато і вітчизняних матеріалів, наприклад, газоблок. Багато заводів зруйновано чи призупинили діяльність, тож виник дефіцит матеріалу. А ще – скорочення виробництва і заводи наразі просто не можуть забезпечити будівельників на 100%.
Тож наразі ми просто зменшуємо маржу забудовника, тому що і підвищити суттєво ціну на квадратні метри не можемо. Попит обмежений, а будувати необхідно.
KВ: Наразі у вас вже всі будмайданчики працюють?
Анна Лаєвська: Ми не відновили будівництво лише на одному майданчику, це — флагманський проєкт Intergal Сіту. Не відновили виключно через брак робітників — дуже значні об’єми будівництва. Також проєкт передбачає використання імпортних матеріалів — ми все це збираємо, бронюємо та завозимо в Україну. Будівництво ще одного ЖК, яке поки на паузі, “Лук’янівський каскад” буде відновлено у вересні.
KВ: На ринку почастішали скандали через виплати з розтермінуванням. Чи не виникає труднощів у цій царині і як компанія працює із заборгованістю за договорами розтермінування?
Анна Лаєвська: Наша позиція: необхідно запропонувати компромісні варіанти розстрочникам. Зізнаюся, ми дещо побоювалися негативної реакції з цього питання. Однак по факту такого не відбулося, із сотень розстрочників більшість спокійно сприйняли вимогу початку виплат, з червня місяця ті, хто має необхідність переглянути строки виплат, вже працюють з відділами продажів. Ми запропонували декілька варіантів – продовження терміну розстрочки, можливість змінити ЖК, можливість змінити квадратуру квартири. 80% з розстрочників обрали для себе подовження розстрочки. Багато хто зупинився на продовженні декількох місяців, чи плюс рік, чи два роки. Декілька людей обрали перейти на інший об’єкт, з бізнес-класу на комфорт-клас, ще декілька — обрали меншу квадратуру. З майже 400 розстрочників розірвали угоду з поверненням коштів покупцеві лише в одному випадку.
Тож, підсумовуючи, виявилось, що покупці можуть закривати борги, я вважаю, що це — справедливо. Бо ми будуємо і свої зобов’язання виконуємо. У відповідь й покупці мають робити так.
KВ: Чи цей досвід військового часу змінив майбутні договори з клієнтами, саму угоду?
Анна Лаєвська: Ми змінили шаблон нових договорів на квартири, що купувалися під час війни. В нас тоді були особливо лояльні умови розстрочки і спеціальна вартість. Однак ми зіштовхнулися з тим, що необхідно додавати до договору пункт “Ознайомлений з дією форс-мажору та наявністю військового стану, підтверджую готовність сплачувати згідно з графіком”.
KВ: Нові покупці очікують, що ви будуватимете свої ЖК адаптовано до умов війни, наприклад, проектувати бомбосховища?
Анна Лаєвська: Питання бомбосховища вирішуються за рахунок паркінгів. У нас зараз змінюються ДБНи і буде передбачено інше навантаження на перекриття паркінгу, щоб вони витримували падіння уламків та снарядів. Проєкти “Інтергал-Буд” також переважно мають або підземний паркінг, або цокольний поверх з коморами. Під час обстрілів обслуговуюча компанія відкриває комори, і вони слугують, як нормальні укриття. Так само несуть цю функцію і паркінги, де є вода, туалети два виходи, все те, що необхідно для сховища. Тож наразі ми змінюємо конструктивні особливості та навантаження по паркінгам і вони будуть загальнодоступними сховищами на випадок тривог. Стосовно автономності ЖК, то є в нас комплекси з автономним газовим опаленням. Додатково, на зиму, що буде, ми ухвалили рішення підключати будинки до мегапотужних генераторів, що працюють у нас на будівництвах, і таким чином мешканці наших ЖК матимуть воду, опалення, будуть адаптованими до нових нестандартних умов.
KВ: Цьогоріч “Інтергал-Буд” виповнюється 20 років. Що за ці роки вдалось втілити, назвіть п'ять основних цілей, які компанія ставить перед собою на найближчі роки?
Анна Лаєвська: 20 років роботи на ринку — для нас дуже серйозна дата, “Інтергал-буд” святкуватиме ювілей в середині серпня-місяця. Ми пишаємося тим, що є найбільшим забудовником в сегменті якісного і доступного житла, що відповідає на запит широкої цільової аудиторії.
Зараз, на жаль, багато гравців у цьому сегменті, крупних і масових, вибули з ринку, і ми залишилися з великим об’ємом будівництва на самоті. Однак ми пишаємося й тим, що обрана фінансова стратегія та правила роботи компанії є правильними і дають свій результат.
Другим нашим досягненням є наш персонал. Є люди, які працюють в “Інтергал-Буд” від дня заснування компанії. Це прекрасна команда. Пишаємось і тим, що з нами вже 25 тисяч родин, це власники збудованих нами, заселених квартир.
Ми наближаємося до цифри 5 млн квадратних метрів збудованої нерухомості. В українську інфраструктуру: дороги, комунальні мережі, садочки, школи, реконструкції і ремонти — ми вклали на сьогодні 800 млн гривень. До війни “Інтергал-Буд” могла поставити собі в досягнення 1 млн м. кв нерухомості, яка будується одночасно. Наразі ми майже вийшли на цей довоєнний показник – компанія будує одночасно 850 тис. кв. метрів житла. Це рекордний показник для України, адже немає забудовника, який одномоментно може проводити будівельні роботи на такій кількості будмайданчиків.
У нас є свій парк будівельної техніки, великий парк обладнання, тож на сьогодні ми не залежимо в цьому плані від підрядників. В нас є внутрішні генпідрядні організації, які теж дають нам певну автономність. І також досягненням я вважаю є те, що за час війни 200 тис кв. метрів житла ми ввели в експлуатацію, передали ключі власникам і цього року також плануємо ввести в експлуатацію 200 тис. кв. м житла.
Серед п’яти речей, яких би нам хотілося досягти, перше — це отримати працюючу іпотеку. Це мрія всіх співробітників нашої компанії, велике сподівання будівельного ринку. Маємо на меті й втримати перше місце в категорії найбільш масового забудовника, який працює в комфорт-сегменті, що дає оптимальне співвідношення ціна-якість.
Хочемо зрештою, щоб сто відсотків квартир продавалися вже з ремонтами, і до цього ми йдемо планомірно з року в рік, так це робиться в Європі. Сьогодні ми бачимо, що практично всі покупці обирають для себе вже квартиру з ремонтом. Тож маємо плани працювати над подальшим розширенням дизайнерських рішень для квартир та розширювати базу контрагентів на цьому напрямі.
Четверта мета, якої ми б хотіли досягти — це розширення нашої діяльності і вивід нових проєктів на ринок. Вже є запланований проєктформату “мега міста”, зовсім нове рішення на ринку, це буде комплекс з оздоровчою і спортивною інфраструктурою. Старт роботи над цим, знаковим для нас проєктом, анонсуємо додатково.
І п'яте – ми плануємо вийти на довоєнні об'єми будівництва та перевершити їх, стимулюючи відновлення попиту. Окрім того, що в нас працюють державні іпотечні програми, в “Інтергал-Буд” є й своя внутрішня політика, працюють свої програми і інструменти, і ми бачимо досить великий прогрес у цьому навіть без підтримки “єОселі”. Ми працюємо з банками стосовно партнерських іпотек і в цілому в нас є мрія, щоб запрацювала доступна іпотека від “Інтергал-Буду”, ми рухаємося в напрямку створення ефективного механізму роботи з банками, в якому ми, як забудовник, будемо давати гарантії і кредитування дозволить пересічним громадянам купувати житло.
Бо зрештою, як і багато українців, ми мріємо, щоби будь-яка родина в нашій країні мала змогу придбати собі затишне та якісне житло.
Читайте: “Інтергал-Буд” вчергове прозвітувала про хід будівництва на своїх об’єктах
Фото: Євген Лоюк
